Провідні теми:
• секс і замовчування;
• близькість і залежність;
• бажання і сором;
• любов і контроль;
• свобода і страх;
• пошук себе;
Провідні теми:
• секс і замовчування;
• близькість і залежність;
• бажання і сором;
• любов і контроль;
• свобода і страх;
• пошук себе;
Книжка точно буде цікавою, якщо:
• Вам доводилося шукати відповіді самотужки;
• Ви хоч раз думали, що з вами щось не так;
• Ви переживали токсичні стосунки;
• Вам знайоме відчуття сорому за власне тіло чи бажання;
• Вам хочеться читати історії без прикрас і табу.
Анотація
«Без інструкцій» — це книжка-дзеркало про кожну з нас. Про ціле покоління дівчат, які дорослішали в інформаційному голоді: без статевого виховання, без підтримки й без права ставити ті самі «незручні» питання. Часи, коли єдиним джерелом знань про власне тіло були уривки розповідей старших подруг, і цього чомусь вважалося «достатньо».
У центрі сюжету — шлях однієї жінки, зітканий із десятків реальних досвідів. Подорож завдовжки в життя починається з несміливих шістнадцяти й тягнеться до дорослого заміжнього віку. Головна героїня відверто, без прикрас та цензури, розкаже про те, як пізнавала секс, як помилялася, соромилася, боялася й намагалася намацати межі «норми» у світі, де про це воліли мовчати.
Ця книжка — мозаїка щирих, інколи смішних, інколи щемких або навіть болючих історій. Вона про таємниці, які ми ніколи не озвучували вголос, і про ситуації, що здавалися унікальним особистим соромом, а виявилися спільною долею тисяч інших жінок.
Тут немає вигадок, але це й не автобіографія. Це спільний маніфест і голос покоління. Гортаючи сторінки, ти неодмінно впізнаєш себе.
Питання до авторки
Ангеліна Александренко
Авторка дебютного роману
«Без інструкцій»
-
Як народилася героїня, якщо вона не є вашим прямим альтер его?
У головної героїні немає імені. Бо вона — це ти, я, твоя подруга, сестра, мама чи бабуся. Вона зібрана з клаптиків. Із різних історій. Із різних жінок. Смілива, та іноді невпевнена. Така, якою буває кожна з нас. Звичайно, в її характері найбільше мене. Бо про власний досвід писати виходить краще / легше.
-
Який міф про секс чи стосунки, на вашу думку, найбільше впливає на життя жінок?
«Терпи». Я навіть думала спочатку назвати книгу саме так. Бо минулі покоління передавали нам цю настанову, що жінка має терпіти та підлаштовуватися під бажання своїх партнерів. А також міф про те, що партнер має бути один, що не можна кохатися, якщо ти не в стосунках. Не можна відмовляти, якщо чоловік хоче. Можна! Я дозволяю. Живіть у своє задоволенні, любі.
-
Що було найскладніше написати в цій книзі?
Найскладніше мені було писати про мастурбацію та розділи про абʼюзивні стосунки. Перше давалося складно, бо було відчуття, наче я розповідаю про те, про що ніхто не має знати. Це один із небагатьох розділів, під час написання якого, я впевнена, що червоніла.
Абʼюзивні стосунки було важко писати морально. Мені було шкода протагоністку, я згадувала власний досвід і відчувала біль. Мені хотілося сказати головній героїні, щоб вона не вірила абʼюзерові та бігла від нього подалі, але не могла, бо мусила показати це читачам. Я вірю, що як мінімум одна чарівна жінка, яка зараз перебуває в подібних відносинах, прочитає ці розділи, впізнає себе і вирішить урятуватися. Якщо ти це читаєш — дозволь мені обійняти тебе.
-
Що б ви хотіли, щоб читачка відчула після останньої сторінки?
Полегшення. Наче вона відверто й щиро поговорила з близькою подругою про всі ті історії, які до болю їй знайомі.
Я б хотіла, щоб читачка зрозуміла: вона нормальна і завжди нею була. Що про цей досвід не соромно говорити, бо він набагато спільніший, ніж нам здається.
