Провідні теми:
-
ПТСР, провина, адаптація
-
Любов, що проходить через втрати
-
Жіноча витривалість та вразливість
-
Віра попри все
Анотація
Олена — психологиня, яка добровільно пірнає у війну, щоб не втопитися у власному страху. Разом із чоловіком вона стає військовою водолазкою. Попереду — глибина, в якій важко дихати. І очікування, яке триває вічність.
Роман про жіночий досвід війни — із чесним болем і тишею між вибухами. Про тривогу, втрату, ПТСР, тіло, що змінюється, і ролі, які більше не працюють. Про любов, що ледве витримує війну, і силу, яка народжується в найтемніші миті.
Про авторку:
Тетяна Козельська — розробниця ПЗ, новелістка, авторка дебютного роману «Де світло не сягає».
-
Що Вас найбільше здивувало, коли почали працювати над цією темою?
Коли я почала досліджувати тему військових водолазів, була здивована тим, наскільки важливою частиною війська є ці люди. Вони виконують важку, секретну та часом справді небезпечну роботу під водою. Їхня підготовка до реальної служби вражає. І, якщо чесно, для мене було несподіванкою, що ми взагалі маємо таких спеціалістів.
-
Як Ви досліджували тему військових водолазів? Чи спілкувалися з реальними бійцями?
З усіх доступних мені джерел: підручники та методичні рекомендації для навчання військових водолазів, інтерв'ю та репортажі. Сходила на урок пірнання з аквалангом, щоб спробувати на собі спорядження, відчуття під водою, вагу балона, тиск води та всі незручності — там і познайомилася з інструктором, який потім надавав мені консультації. Я знайшла контакт реального військового водолаза, що саме тоді був на завданнях, він навіть прочитав кілька розділів. Інформацію про перебування на реальному фронті я черпала від свекра, який був у штурмовій групі в найгарячіших місцях.
-
Кому б Ви порадили цю книжку?
Усім, хто готовий рефлексувати в сьогоденні. Тим, хто розуміє важливість фіксування реальності не лише документально, а й художньо. Бо насправді болю навколо стільки, що й вигадувати нічого не треба. Просто записувати й переживати.